Элегия осени жизни...
Инок59
Мы с осенью давно уже на ты,
В преддверье стуж подвержены печали.
Увядшей не стыдимся красоты,
Но бравурных страстей не расточаем.
Давно уже степенность мне к лицу,
Хоть ярких красок сердце не боится.
Когда то *календарь* придёт к концу,
Так что же попусту кричать и суетиться.
Каждый этап по- своему хорош,
Уходит резкость в мыслях и движении.
Зато с мудрой улыбкой узнаёшь,
Свои ошибки в новом поколении.
Пусть белым запорошило виски,
Зато душою так же чист и молод.
При смене *декораций* нет тоски,
Хотя сквозит за *дверью* лютый холод.
Зато теперь, видны во всей красе,
Оттенки нерастраченного чувства.
И можно дать оценку жизни всей,
Увидев в покаянии искусство.
Не буду *эпизоды штриховать*,
Не вымарать из памяти страницы.
На БОЖЬЮ волю буду уповать,
Всё предначертанное дОлжно и случится.
Хочу с достоинством держать удар,
Чтобы уйти без страха и печали.
Не осквернить мне БОГОМ данный дар
В котором, душу с телом обвенчали.
* * *
Из искры БОЖЬЕЙ, мы должны взрастить
Лелея в сердце, *пламя* человечности.
И научиться ВЕРИТЬ и ЛЮБИТЬ,
Когда предстанем у порога ВЕЧНОСТИ.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
