Покотило сонце день на захід…
Вітер небо міряє крилом…
Чайки з криком (полохливі птахи!)
Пролітають низько над човном –
Щось тривожить їхнє розуміння.
Суплять хмари брови до води…
Хвилі – вверх горами! Де спасіння?
Як тепер до берега дійти?
Залива човна, перевертає –
Він ледь-ледь між хвилями стоїть…
А в човні Син божий спочиває –
Серед шторму, притулившись спить.
Хоч дванадцять хлопців молодецьких
Силою веслують в буревій,
Море їм у відповідь сміється:
“Що ви, люди, проти нас, стихій?”
І злякались учні: “Ми загинем!
Урятуй нас, Господи, спаси!
Нас усіх морська глибінь поглине!”
І тоді прокинувся Божий Син.
Він підвівся владно. “Зупинися!” –
Бурі й морю вигукнув щосил…
Хвилі з ревом до небес знялися,
І … розбились в найтихіший штиль.
Човен доля. Ним Ісус керує
Чи уже давно веслуєш ти?
Якщо світ навкруг штормить, лютує,
Господа у серці розбуди.
І нехай полохаються чайки
Чорних хмар і височенних хвиль,
І нехай лякається в відчаї
Той, хто не спасений, не живий.
Ми ж у Бозі будемо радіти:
Він є висота і Він – глибінь,
Він є Той, Хто зупиняє біди.
Слава з віку в вік Йому! Амінь.
2003
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Стена - Fylhbfyjd Gfdtk Этим рассказом открывался мой новый сборник «Монастырь»,что как и многие другие сочинения канул в Лету. Попытки вернуть хотя бы строки или найти возможность набрать их привели к созданию опуса Лии Ураловой http://igri-uma.ru/forum/index.php?showtopic=836&pid=9906&st=0&#entry9906 , что ,не смотря на наличие в\о ,не смогла выговорить моей фамилии. Я ,конечно, ОЧЕНЬ благодарен ей за интересную рекламу, новую надежду и очередную возможность почувствовать себя героем «Театрального романа «М.А.Булгакова. ,а так же низкий поклон всем тем ,кто имеет подобное же мнение о моей скромной персоне. Желающие праведники могут попрактиковаться на мне в искусстве забрасывания виртуальных помидоров. Удачи